Артем Мілевський

Юна тенісистка Ксенія Мільовськая — владарка двох нагород вищої проби VIII літнього Олімпійського фестивалю молоді Європи, минулого на початку липня в Італії.  Вона принесла команді нашої країни золоті медалі в одиночному розряді і в міксті (змішаний парний розряд). На присвяченій підсумкам фестивалю прес-конференції, що пройшла в НОК, Ксенія користувалася особливим успіхом у журналістів ще і тому, що 14-річна чемпіонка з Білорусі — рідна сестра молодого українського футболіста Артема Мільовського, чия гучна справа про зміну білоруського громадянства довго лихоманила спортивні круги.
— Брат — футболіст, ви — тенісистка. Звідки така сім’я спортивна?
– У нас чудові батьки. До того ж тато — фанат футболу. Мама, хоч раніше прямого відношення до спорту не мала, тепер у всім нам допомагає і дуже за нас з братом переживає. Коли я була трохи менше, вона зі мною їздила на турніри. Тато ж більше уваги приділяє Артему, часто їздить до нього до Києва.
— Ваш брат виступає за збірну України, а вам пропозиції виступати за іншу країну поступали?
– Немає. Та я і сама про переїзд в іншу країну поки не замислююся — у мене тут, в Білорусі, дуже хороші умови для занять тенісом.
— “Справу Мільовського” наробило багато шуму…
– Удома ми всі через це дуже хвилювалися, прагнули один одного підтримувати, і особливо Артема. Тому я дуже рада за брата — все склалося так, як він і хотів. Завжди бажаю йому тільки успіху. Я багато раз була у нього в гостях в Києві і бачу, що там йому набагато краще: рівень футболу вище і умови комфортніші.
— Напевно, батьки дуже гордяться тріумфом дочки в Ліньяно?
– Вони дуже за мене радіють, але побоюються, як би я не “зазвезділась”, тому прагнуть не приділяти надмірної уваги моїм перемогам. Батьки мене привітали, але без надмірностей — всьому є межа. І я з цим згодна. Тато старається мене менше хвалити, жаліти, оскільки інакше успіхів в тенісі не досягнеш. У спорті головне — велика працьовитість. Була справа, тато кілька разів мене журіл, що не стараюся.
— Ксенія, скільки довелося провести ігор на минулому фестивалі?
– П’ять одинаків і п’ять мікстов. Найважчим для мене став фінал одиночного розряду проти сербки Зоріч. Гра тривала три сети. Перший з них склався для мене не дуже вдало, але потім на трибуни прийшли хлоп’ята з нашої збірної, які подали мені просто божевільну підтримку. Складність ще була в тому, що із-за негоди перенесли один матч в парі, і в останній день довелося грати одинака і два міксти відразу. Я сама не чекала, що все витримаю. Три матчі в один день — це дуже багато, тим паче, що на кону були золоті медалі. Але я зібралася і відіграла добре. У міксті Андрій Коротченя допомагав добре.
І не дивлячись на втому, після двох перемог було таке відчуття, що ще б три сети зіграла.