Артем Мілевський

Більш неоднозначного футболіста в чемпіонаті України важко знайти. Герой скандальної світської хроніки, за особистим життям якого стежить вся країна, - кат воротарів, один з самих завидних неодружених країни, до того ж мало не найперспективніший український гравець.
Кореспондент тижневика «Футбол», перехопивши Артема МІЛЬОВСЬКОГО в Москві, не без здивування констатувала, що нападаючий київського «Динамо» виявився скромною, вихованою молодою людиною, не обділеним інтелектом і природною чарівливістю.
ЗАВЖДИ ХВОРІЮ ТІЛЬКИ ЗА ІТАЛІЮ
- Артем, як Москва? Тобі довелося жити на клубній базі нашого «Динамо», порівняй її з київською.
- У Москві я бував і раніше, у мене тут живе кум. Місто красиве, але дуже вже великі проблеми з пробками. Довго доводиться добиратися з аеропорту. На цей раз вашої столиці не бачив, відразу приїхали з командою в Новогорськ.
База дуже велика, можливо, тому складається враження, що вона небагато незатишна. І не так багато тренувальних полів. Наша, в Конча-заспе, мені подобається більше. Правда, ще не був в тренажерному залі і басейні. Далеко знаходиться від міста?
- Ні, за московськими мірками поряд. Слухай, Євро-2008 зараз в Росії - найактуальніша тема. Твої враження?
- Хочу привітати всіх уболівальників, гравців, тренерів збірної Росії з яскравою грою. Я дуже радий за них, тому що сам переживав подібні почуття, коли виступав з своєю збірною на чемпіонаті світу. У команді грають хлоп’ята мого віку, в такому відповідальному матчі, як, наприклад, з Голландією вони змогли вийти і показати себе єдиними цілими. Однією командою. Ну а я завжди хворів за Італію, ще з дитинства, це мій незмінний фаворит.
- А в збірній Росії у тебе є друзі?
- Знайомі, не більш.
- Гравці збірної Росії зараз опинилися в центрі трансферних новин, ними цікавляться багато європейських клубів. Правда, ніхто не їде нікуди поки що. Як і ти, до речі. Адже після чемпіонату миру-2006 тебе щодня в які тільки команди не «продавали». Чому ж «найбажаніший нападаючий в Європі» до цих пір грає в Києві?
- Це, скоріше, питання до керівництва. Дійсно, було багато різних пропозицій з безлічі команд, але мене не відпускали. Чому? Не знаю. Всі передумови для переходу були, зокрема я був в хорошій ігровій формі, кращій, ніж зараз. Я, звичайно, хотів би себе спробувати в Європі.
- «Падіння - це коли знижуєш вимоги до самого собі». Цитата Артема Мільовського. Понизив до себе вимоги?
- Ні, точно не понизив. Просто в «Динамо» у мене чимала конкуренція. Те, що я перестав потрапляти в стартовий склад, пов’язане перш за все з баченням тренера. На кожен матч виходять разниє нападаючі, награється склад, і нічого страшного в цьому не немає.
- А як ти відносишся до того, що краще б виглядав на позиції «під нападаючим»?
- Позитивно відношуся. При Демьяненко, який був перед Семіним, я грав саме на цій позиції. Можливо, це було б краще, але тактику і схему гри вибирає тренер, йому видніше.